Баран Франка — нар. 1924 р. в с.Оброшине біля Львова в селянській родині Михайла та Катерини, які виростили п’ятеро дочок та двох синів. Батько загинув у 1939 р. під час бомбардування Львова, а мати згодом була депортована з молодшими дітьми в Кемеровську область, звідки повернулась в Оброшине в 1956 р. (про рідну сестру Баран Марію — див. вище). Франка в 1942 р. стала членом Юнацтва ОУН, виконувала обов’язки зв’язкової. Заарештована органами НКГБ в 1945 р., засуджена ВТ на 10 років. Засуд відбувала в різних таборах ГУЛАГу, останній табір — у Караганді. Після звільнення була ще два роки на засланні, в 1957 р. повернулася в Україну. На роботу влаштувалась у м.Новий Розділ на Львівщині. Була членом Спілки політв’язнів, останнім часом важко хворіє.