Бородюк Надія — нар. 1926 (?) р. в с.Рудка Козинська Рижицького р-ну Волинської обл., в багатодітній селянській родині, батько Максим. Мала чотирьох братів і сестру. Найстарший брат Євген був ростріляний чекістами весною 1941 р. в тюрмі Луцька; другий брат Федір (1928 р.н.), який активно співпрацював з УПА (доставляв зброю тощо), був заарештований органами НКВД і засуджений в Луцьку ВТ на 10 років таборів, які відбував у вольфрамових шахтах на Колимі, згодом повернувся в Україну. Уся родина була депортована в Кемеровську область, у м.Кісільовськ. Надія мала неповну середню освіту, з юних літ активно спілкувалася з учасниками визвольного руху на Волині, допомагала братам і повстанцям УПА. Заарештована в 1946 (?) р., засуджена в Луцьку ВТ на 10 років таборів ГУЛАГу. Засуд відбувала в таборах Красноярського краю, в 1953 р. була учасницею відомого Норильського повстання політв’язнів. Згодом повернулася на Волинь.