Борсук-Козаревич Марія — нар. в лютому 1918 р. у с.Устя Миколаївського р-ну на Львівщині в заможній багатодітній свідомій родині селян Дмитра та Марії. Мала брата Івана (1924 р.н.), який загинув у бою з енкагебістами в 1945 р., брат Михайло (1922) був важко поранений в підпіллі, помер від ран у 1947 р. Марія закінчила п’ять класів сільської школи, з дитячих літ брата участь у спортивно- патріотичній організації “Сокіл”, потім у громадському житті села. В 1940 р. стала членом юнацької мережі ОУН. У воєнний час пов’язала свою діяльність з підпіллям ОУН-УПА. Заарештована органами МВД у квітні 1946 р., засуджена ВТ в Дрогобичі на 10 років. Засуд відбувала спочатку в таборах Тайшету, потім від 1949 р. — в таборах Магаданської області (Колима) на рудниках Бутугичаг і Хеніканджа, де працювала бурильником у шахтах. Захворіла на силікоз. Була звільнена в 1954 р. на спецпоселення на Колимі. Там одружилась із колишнім політв’язнем Степаном Козаревичем. У 1963 р. повернулася в Україну до рідного села, де й померла в травні 1999 р„ похована біля чоловіка (помер у 1995 р.) в с.Устя.