Хміль-Підкова Надія

Хміль-Підкова Надія — “Рожа” — нар. 1925 р. в с.Трудовач Золочівського р-ну на Львівщині в заможній селянській родині Миколи та Марії Хмілів. Батько працював у сільській канцелярії, у 1918 р. був у військах Симона Петлюри (орден-нагорода зберігається в родині). Закатований у червні 1941 р. чекістами в золочівській тюрмі. Надія поступила в Юнацтво ОУН в 1942 р. Закінчила рільничу школу в Золочеві, потім — медичний вишкіл, який проводив від референтури УЧХ лікар “Ворон”, і перейшла в підпілля. Обслуговувала поранених повстанців у криївках та підпільних шпиталиках. Заарештована органами НКВД в 1950 р. і засуджена ВТ на 25 років таборів. Була в Магаданській обл. (Колима), звільнена 1956 р. Одружилася з колишнім політв’язнем М.Підковою, обоє повернулися в Україну в 1960 р., влаштувались у Миколаєві на Львівщині, виховали двох синів. Чоловік помер 2002 р., похований в Миколаєві. Надія дочекалася чотирьох онуків.