Вагула Марія — нар. 16 листопада 1926 р. в с.Фільварки (тепер Підгородне)Золочівського р-ну на Львівщині в родині Григорія та Ксенії, які виховали трьох синів і двох дочок. Батько помер у 1941 р. під час епідемії тифу. Марія закінчила середню школу в Золочеві в 1946 р., одразу поступила на фармацевтичний ф-т Львівського медінституту. Мала зв’язки з підпіллям ОУН.26 жовтня 1947 р. затримана органами НКВД у Львові,через добу її відпустили. Заарештована вдруге ЗО жовтня 1947 р. (була студенткою другого курсу), слідства проходили в тюрмі “на Лонцького”. Засуджена 5 червня 1948 р. комісією ОСО за статтею 54-1-а на 7 років перебування в таборах ГУЛАГу. Через пересильну тюрму “Замарстинів” відправлена в Мордовську АРСР, в табір с.Явас, станція Потьма. Працювала на швейній фабриці. Там зустрічалась із Оленою Степанів-Дашкевич (див. “Українська жінка…” вин. 1, с. 132) і Катериною-Зарицькою-Мирош (див. вип. 1, с.48). Невдовзі переведена в табір на сільгоспроботи. Коли почалась “хрущовська відлига” в 1954 р., стала “безконвойною”, працювала рік за зоною табору Зирянка (підпорядкований МВД) сторожем в колгоспі. 14 червня 1955 р. термін зменшено до 5 років, змінено статтю на 54-12 КК УРСР (т. зв. “занєдоносітельство”), видано паспорт і дозволено повертатись в Україну. 12 липня 1955 р. виїхала з Красноярська, повернулась на Золочівщину до матері. В листопаді 1955 р. переїхала до Львова. Працювала в міській аптеці No 43 фасувальщицею-касиром, одночасно навчалася у Львівському університеті (1958-1964 рр., біологія). З 1962 р. працювала в лабораторії Львівського медінституту старшим лаборантом-біохіміком, потім (1968-1977 рр.) — біохіміком на кафедрі психіатрії того ж інституту. Проживає у Львові.