Янчинська-Знаменскенє Олена — “Лелія”, “Мамка” — нар. 21 листопада 1923 р. в с.Золочівка Лубенського р-ну на Рівненщині в родині Федора та Софії, мала трьох братів і дві сестри. Закінчила сім класів польської школи в Локачі на Волині та курси вихователів дитячих будинків у Володимирі-Волинському. Працювала в “Просвіті”, від 1942 р. була в підпіллі ОУН-УПА. Пройшла вишколи ідеологічний, санітарний та військовий, отримані знання передавала молоді. Працювала в групі “Марата” (Дмитро Князевський), “Якіра” і “Не забудь” в Локачівському р-ні Волині, брала участь у збройних сутичках з польськими боївками. Після совєтської окупації отримала вказівку проводу легалізуватись, працювати з молоддю. Була прийнята до театру в Луцьку як солістка, також як студентка музучилиіца стала працювати у РайВНО. Та в березні 1945 р. заарештована, ЗО червня 1945 р. засуджена на 10 років таборів ГУЛАГу, із яких останні 6 років відбувала в Казахстані, в Спаську. Звільнена в 1954 р., відправлена на поселення в Караганду. У 1956 р. одружилася з литовцем К.Знаменскасом (відбув 15 років каторги), народила сина Романа (чоловік номер у 1972 р.), проживає в Караганді (Дані автобіографії надіслані з Казахстану в квітні 2005 р.).